Я нем и глух хожу как рыба,
И лишь жабрами шевеля
Лечу-плыву тихо ночами,
Тропою детства, на поля...
Дельфину моря уподоблен.
Влюблён в Афину – Мать цветов.
Плыву тихо немым как рыба
Над морем тысячи тортов.
И много свечек раскалённых;
Я счёт рожденьям потерял...
Святые праздники искусства.
Рожденье, смерть...
Мой кончен бал...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Шлунок — їхній бог - Василь Мартинюк Дехто, хто називає себе християнином, своїми вчинками показує, що насправді він язичник, і то гірший з них, бо, послуговуючись побожними фразами, дискридитує усе побожне. Про таких сказав ап. Павло: "... Шлунок — їхній бог... Вони думають тільки про земне! (Фил. 3:19). Ці слова є епіграфом до мого сонета.